УВАГА: БІРЖОВІ ТОРГИ!

25 лютого
відбудуться електронні аукціонні біржові торги з продажу необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2021 року.
Вони пройдуть за адресою: м. Хмельницький вул. Театральна, 10
Товарна біржа „Подільська”.
Заявки покупців на участь у торгах приймаються щоденно  з 8-30 год. до 17-30 год.за адресою:
Товарна біржа „Подільська” (29000 м. Хмельницький, вул. Театральна, 10
т. 65-05-13, 70-20-73, 70-22-10, 70-22-11 ,т./факс 795-801),
Більш детально – на сайті біржі: birzha.km.ua

Лісівники Ізяславщини визволяють із снігового полону

     Ізяславщину за останні дні засипало снігом. Впоратися з такою кількістю опадів місцевій громаді виявилося непросто, отож від сполучення виявилися відрізані  села, особливо віддалені.

        На допомогу прийшло державне підприємство «Ізяславське лісове господарство». Вся техніка, яка може бути задіяна на прибиранні снігу, виїхала на дороги міста Ізяслава,  сіл Ізяславської та Плужненської громад. Лісівники розчищають не лише лісові дороги, а й ті, що ведуть до населених пунктів, аби їх мешканці змогли дістатися до шкіл, садочків, лікарень.

        Всі шість  лісництв підприємства  допомагають розчищати шляхи в населених пунктах, котрі розташовані в зоні їх діяльності.

         Лісівники Ізяславщини подають приклад, як необхідно   жити  єдиною громадою та кожному сумлінно виконувати свої завдання.

 Пресслужба Ізяславського лісгоспу.

У зимову скруту лісівники Славутчини підгодовують звірів

Погіршилися погодні умови й випало дуже багато снігу. Лісова охорона Славутського лісгоспу на спеціально призначених   майданчиках висипає для дичини насіння зернових культур, овочі,  просолені віники і сіно. У цей холодний  та заметільний період годують звірів двічі на тиждень.

   На підприємстві  16,3 тисячі гектарів мисливських угідь поділені на чотири єгерські дільниці. Районний мисливствознавець Микола Караван стежить за роботою на всій площі: і в угіддях лісгоспу, і районної ради УТМР.  Створили кілька підгодівельних майданчиків у найбільш безпечних для тварин місцях.  Козулі й кабани не обходять стороною годівниці. Їх також уподобали  птахи.

     На інших майданчиках, розташованих серед поля, мисливствознавець вказує на сліди диких кабанів. Тварини з’їли завезений для них корм й залишили після себе порожню купальню. Сюди єгер висипав зерно кукурудзи. Така природна годівниця більше приваблює парнокопитних. 

     Є в мисливському господарстві й власні посівні підгодівельні поля, на яких вирощують кормові культури, що приваблюють мисливських тварин влітку та восени.  Крім того, єгерська служба заготовляє для тварин сіно й солені віники з гілок дерев.   Допомагають  кормами  місцеві агрофірми. А мисливці приєднуються до  підгодівлі диких тварин в угіддях, які прилягають до їхніх сіл.

   Особливо добре займаються підгодівлею дичини в Миньківському лісництві (лісничий А.А. Шпаченко) та Голицькому лісництві (лісничий С.М. Остапчук).

    Повсюдна турбота про звірів допомагає підтримати їхню популяцію  на оптимальному рівні.

Пресслужба Славутського лісгоспу.

АФГАНСЬКІ РАНИ ЛІКУЄ ЛІС

15 лютого – 32-а річниця виведення військ з Афганістану

Анатолій Миколайович Ткачук – один із наших земляків, молодість яких була обпалена афганською війною. Спортивної статури, сильний та гартований фізичною працею, одразу потрапив до елітного роду військ – десантників. Служив півроку у місті Хирів Львівської області. Тут пройшов не лише загальновійськові навчання, а й мав успішні стрибки із парашутом. Успіхи у військовій підготовці  показував не лише Анатолій, а й увесь перший батальйон. Хлопці і не думали, що, проявляючи себе на службі, готуються до важкого шляху – війни в Афганістані. Так і сталося. Батальйон у повному складі, а це 420 прекрасних українських юнаків, повезли у спекотні гори східної країни.

“Спочатку стояли біля Кабула, – згадує Анатолій Миколайович. – Потім переправили нас до Джелалабада, за 50 кілометрів від кордону з Пакистаном. У складі батальйону служили і земляки з Ярмолинеччини: Петро Трачук з Ярмолинець, Віктор Машталер з Коритної, Саша Бирко з Ясенівки…Сашко тоді загинув…”.

Після повернення на рідну землю Анатолій Ткачук  вирішив піти шляхом діда – вступив до лісової школи. До речі, ще перед службою в армії він вже працював у лісі різноробочим: допомагав на рубках та у розсадниках.  Тому після виходу на роботу в Ярмолинецький держлісгосп з головою пірнув у справу вирощування, збереження та догляду лісу.

“Колектив зустрів мене після армії дружно, гарно, завжди відчував підтримку та розуміння колег, – розповідає Анатолій Миколайович. – Працював і на Городоччині, засаджували лісосмуги та балки. Незчувся, як і роки проминули. Бо нині ці дубки, сосни і ясени вже маківками впираються в небо”.

Стриманий та не дуже говіркий, Анатолій Миколайович має широку та чисту душу, котру лікує лісовим повітрям, настояним на суміші ароматів квітів і трав. Нині хоч і перебуває на заслуженому відпочинку, не уявляє життя ні без улюбленого колективу, ні без лісу. Там він – частий гість. І там йому завжди раді.

Алла ГУМЕНЮК.

Фото Віктора ШИРОКОГО.

      Вирізка із центральної армійської газети “Красная звезда”, у якій давня світлина зафіксувала період служби Анатолія Ткачука в Афганістані. Він сфотографований  разом із товаришами з мінометного розрахунку, яким командував молодший сержант А. Панькін.