Які функції виконують коні у лісовому господарстві?

– Здавна кінь був вірним товаришем, помічником, другом й братом людини. Тим більше, для лісівників. Ще до 80-х – середини 90-х років минулого століття у держлісгоспах Хмельниччини тримали коней. Друзі людини возили на роботу працівників. Кіньми лісівники охороняли угіддя, доглядали молоді дерева на розсадниках, де неможливо було застосувати трактор. Коней використовували й для трелювання деревини, – розповідає директор ДП «Летичівське лісове господарство» Ігор Сивун. – Коли наш лісгосп очолював Василь Сивун, то у нас було близько 60 коней. В основному коні породи українська верхова. Були й могутні ваговози, які трелювали зрізані дерева не гірше, аніж тогочасні трактори.

За службовими кіньми доглядали лісівники. Стайня функціонувала у нашому кожному лісництві. Пам’ятаю, як я змалечку зі своїм батьком завжди з радістю спілкувалися з цими розумними та гарними тваринами. Незабутні емоції на все життя!

Коні особливо стали нам у нагоді під час першої половини «буремних 90-х», кризи з паливом, гострою нестачею запачстин для техніки. Тварини тягнули на собі в прямому й переносному розумінні слова великий відсоток лісогосподарських робіт. А вже в другій половині 90-х та з початком 2000-х років сталеві коні замінили живих у лісгоспах нашої області. А от ми своїх вірних чотириногих помічників й друзів таки зберегли, якби важко це не було. Чи не єдині в області. І сподіваємось, примножити цей добрий спадок лісівників минулих поколінь.

Нині у ДП «Летичівське лісове господарство» нараховується двадцять двоє коней. Є жеребці й кобили, народжуються й лошата.

У Бохнянському лісництві коней доглядає лісник Василь Бурлаченко. «Паливом» у вигляді свіжого сіна, овочів й вітамінів друзі людини завжди забезпечені. Та й сама стайня розташована у мальовничому куточку Бохнянського лісництва, де воля людям й тваринам.

– Наші коники не байдикують. Хлопці їздять ними до лісу, а при потребі виконують необхідні господарські роботи. Можливо, будемо збільшувати поголів’я, аби знову використовувати чотириногих друзів задля патрулювання й охорони лісових угідь, де через густі чагарники, болотисту місцину або яри та балки не проїде техніка. У нас такого пересіченого рельєфу вистачає, а особливо у Вовковинецькому та й в Козачанському лісництвах. Те, що треба для коня, – пояснює Ігор Сивун. – Можна із впевненістю сказати, що навіть в інноваційному, моторизованому й комп’ютеризованому ХХІ-му ст. у коня в лісовому господарстві країни – є майбутнє.

За матеріалами газети “Природа і суспільство” .