ЗМІ ПРО НАС: Модрині кланятися не треба

 

Біологічно стійкі діброви складних форм плекають у Старокостянтинівському лісгоспі.

Насадження стали своєрідною візитівкою древнього подільського краю.

Хто з працівників галузі не знає містечка з гарним іменем Красилів? Таких знайдеться мало. Скажу з власного досвіду: де б не довелося побувати за десятиліття лісової журналістики – в багатьох господарствах, коли заходила мова про плекання модрини, на запитання: «Звідки насіння?» чув у відповідь: «З Красилова». Подільське місто стало відомим серед лісівників саме завдяки селекційно-насінному комплексу з його клоновими модриновими плантаціями. Де тільки нині не красуються ліси за участю цього інтродуцента, «чемпіона» за продуктивністю?! Відвідавши нещодавно Хмельниччину, я не міг не обминути диво-гаю, не поцікавитися станом його здоров’я, перспективами поширення цінної породи в краї, та й поза ним. Але спершу – про патріарха, який був і залишається головною «персоною» подільського лісу.

Що не росте без «шуби». ДП «Старокостянтинівське лісове господарство» розташоване на території шести адміністративних районів. Загальна площа – 17,5 тис. га, з них покрито лісом 15,2 тис. га. Три четвертих лісового фонду – це твердолистяні породи з перевагою дуба звичайного. Йому й приділяють особливу увагу. Мають унікальні лісонасіннєві плантації та ділянки, генетичні резервати, плюсові дерева для заготівлі жолудів. Якщо торік, скажімо, шляхом садіння й висівання провели відтворення лісу на площі 99 га, то 83,5 га – дубом. Природний стан деревостанів підтримують рубками формування та оздоровлення насаджень – щороку в межах 550 га, зокрема, освітлення та прочищення здійснюють на понад 300 га.

Лісничий Грицівського лісництва Олександр Доманський: «Червоними стрічками позначені дерева майбутнього – на них орієнтуємося при проведенні догляду за дубками»

Найліпші умови для дібров існують у Грицівському лісництві, в чому я переконався ще років 15 тому, коли вперше побував на підприємстві. Як зараз бачу ту картину, коли ми з майстром лісу Іваном Омельчуком кіньми поїхали в його володіння – урочище Новолабунь. Перед тим там здійснили рубки головного користування, вибравши ялину, тож зустрічала нас уже молода діброва. Від колишнього ялинника на п’ятигектарній ділянці залишилось одне сухе дерево. «Спеціально не зрубували, бо на ній у старій шпаківні оселилися… дикі бджоли», – пояснив Іван Петрович. Досі пам’ятаю ті його слова, в яких наче сконцентровано ставлення лісівників до світу дикої природи, в яких відповідь на закиди деяких сучасних диванних екологів, що вони, мовляв, лише рубають.

Освітлення в модриновому насадженні проводять лісники Руслан Поцко і Віктор Головачук

Звісно, дуб в урочищі сам не росте – він не може обходитися без «шуби», та й змішані зелені масиви мають значно більшу біологічну стійкість порівняно з чистими, однорідними. Тому і тоді, й тепер добирають породи, які позитивно впливають на ріст патріарха, не пригнічуючи його (в ранні роки він розвивається повільно), відповідають ґрунтовим і кліматичним умовам. На жаль, Іван Омельчук уже сім років, як відійшов в інші світи. Зустрічав нас із лісничим Олександром Доманським внук майстра Максим Сосун, котрий трудиться на дідовій дільниці. Той пишався б ним – після лісового коледжу заочно закінчив НУБІП, у зразковому стані утримує довірений ліс, побудував вісім кілометрів дороги з покращеним покриттям, не дає розгулятися в угіддях браконьєрам… За зразок Максиму слугують могутні насадження, залишені після себе Іваном Петровичем. Такі ж прагне створювати сам.

Директор Старокостянтинівського лісгоспу Юрій Грачук і лісничий Самчиківського лісництва Володимир Маркевич із членами учнівського лісництва під час акції «Майбутнє лісу у твоїх руках»

Упродовж трьох десятиліть Грицівське лісництво очолював Дмитро Грачук. За його керівництва було створено понад дві тис. га культур, виплекано десятки тисяч сіянців листяних і хвойних порід. А ще виростив цілу плеяду справжніх професіоналів. Один із них – Олександр Доманський, котрий майже чверть століття був помічником лісничого і ось уже десятий рік твердо стоїть біля керма. Серед останніх лісових новинок Грицева – розбудова тепличного господарства, перехід на вирощування сіянців із закритою кореневою системою. Зокрема дуба звичайного. Олександр Антонович запросив на ділянку чотирирічних деревець, частина яких вирізнялася стрічками червоного кольору, пов’язаними на стовбурцях. «У такий спосіб позначаємо дерева майбутнього – на них будемо орієнтуватися, – пояснив. – Підрізаємо в молодняках гілля, прибираємо нижні та бокові мутовки, верхні залишаємо». На садибі лісництва показав у коробах ніжні сіянці дуба – як експеримент, уперше почали вирощувати їх із ЗКС. Запросив до теплиці, де пообіцяв продемонструвати сіянці модрини в нових для них умовах зростання…

– Саме в нашому лісництві свого часу відібрали й зарахували до постійної лісонасіннєвої бази 20 плюсових дерев модрини, – сказав. – Із них відстрілювали мисливською рушницею живці для щеплення саджанців у новоствореному селекційно-насінному комплексі.

Отут на деякий час перервемо розповідь із Грицева та перенесемося до господарства, що стало відомим серед лісівників завдяки вдалій селекційній роботі з інтродуцентом.

Із красилівською «пропискою». Разом з головним лісничим підприємства Ігорем Бородієм, лісничим Красилівського лісництва Сергієм Бараном та помічником лісничого Іваном Магметом ідемо чудовою лісовою дорогою з твердим покриттям уздовж красунь-модрин.

Як почувають себе сіянці дуба звичайного із закритою кореневою системою в коробах, цікавляться лісничий Олександр Доманський і помічник лісничого Богдан Назарішин

– Комплекс організований з метою створення клонових насінних плантацій, – розповідають, доповнюючи один іншого, господарі-лісівники. – Роботи тривали одинадцять років, починаючи з 1974-го. Біля витоків стояли великі ентузіасти справи: лісничий, кандидат сільськогосподарських наук Олександр Чорногор, головний лісничий Володимир Когут, інженер лісових культур Галина Лук’янова. Словом і ділом допомагали їм учені відділу лісової селекції УкрНДІЛГА імені Висоцького на чолі з завідувачем Петром Молотковим і старшим науковим співробітником Вінницької лісодослідної станції Василем Білоусом… Оцю шестигектарну площу закладали 1982 року. Після підготовки ґрунту посадили підщепні культури – чотирирічні сіянці модрини європейської, японської та польської, по три в кожну ямку. В наступні роки доглядали за рослинами. Після заготівлі взимку живців із плюсових дерев Грицівського лісництва їх тримали в приміщеннях із мінусовою температурою, а весною проводили щеплення підщепних культур. Наступної весни доповнили рослини (клони, які відпали), ще через рік по два гірших екземпляри в кожному посадковому місці. Залишилися сильніші, за якими в подальшому й доглядали: вирізували підріст, формували крони, підживлювали міндобривами, не допускали забур’янення, поширення хвороб, шкідників. Аналогічно народжувалась ще одна модринова плантація на вісім гектарів…

Наскільки ж то тонка, копітка й нелегка праця – плекати бори і діброви! А надто створювати лісонасіннєві плантації, які впродовж багатьох десятиліть даватимуть здорове, високоякісне потомство, – крутилось у мене на думці.

– На таких плантаціях одержуємо насіння з кращими спадковими характеристиками, тому насадження з нього вигідно відрізняється від інших продуктивністю, – продовжували мої супутники. – Важливо й те, що тут сформовані низькоштамбові дерева. Плантації плодоносять щороку, але рясні врожаї – через рік. Шишки збираємо як восени, так і навесні (тоді насіння більш якісне, бо повністю дозріле). У шишкосушарні Грицівського лісництва шишки просушуються впродовж 3–5 діб при температурі 35–45 градусів – із кожного центнера виходить 4–5 кілограмів насіння. Відтак відправляємо його на переробку до Львівського селекційного насіннєвого центру і отримуємо чистий, високоякісний посівний матеріал, левову частку якого реалізуємо колегам з інших лісгоспів своєї та інших областей.

…Загалом по лісгоспу вже мають десятки гектарів чистого модринового лісу. На власному досвіді переконалися, що ця культура не потребує особливого догляду: першого року після садіння рослини кілька разів прополюють, наступного майстер раз пройдеться в міжряддях із кущорізом – і годі. Сосні ж, дубові треба кланятися до семи років: прополювати, освітлювати… Вводять модрину у великих обсягах і як супутню – вона забезпечує відповідне середовище для сіянців інших порід, пригнічує ріст бур’янів. А ще… Ще в Красилові не зупинилися на досягнутому й продовжують селекційну роботу. Про результати її, про деякі нюанси створення лісових культур за участі модрини на Поділлі, а також цікаве з вирощування сіянців інтродуцента в теплиці Грицівського лісництва невдовзі розповість газета «Природа і суспільство». Ми ж зупинимося на інших аспектах із життя підприємства.

– Зважаючи на сприятливі лісорослинні умови для багатьох листяних порід, насадженням лісгоспу властиві складні форми, – зауважив головний лісничий Ігор Бородій. – Це насадження типу дібров, де до другого ярусу входять тіневитривалі породи, а підлісок представлений чагарниками багатовидового складу. В процесі інвентаризаційних робіт по основних типах лісу відібрали 27,8 га кращих (еталонних) насаджень, які відзначаються високою продуктивністю, найбільше відповідають даним умовам місцезростання. Плекання подібних дібров і є метою ведення лісового господарства. Водночас приділяємо увагу й декоративному розсадництву: значних успіхів у цьому плані досягли в Старосинявському лісництві під керівництвом досвідченого лісничого, Заслуженого лісівника України Петра Сідлецького та Самчиківського на чолі з Володимиром Маркевичем.

Красиве і корисне. У Самчиках я зустрів давнього знайомого Миколу Бондаря. Від душі привітав його: нещодавно теж був удостоєний високого звання Заслуженого лісівника країни. Має за плечима багатий досвід, набутий у рідному колективі. Впродовж 11 років очолював лісництво, з 2018-го трудиться майстром лісу. Крім багатьох інших обов’язків, займається вирощуванням саджанців декоративних порід – значно пожвавилася ця робота останніми роками.

– Спорудили три капітальні теплиці загальною площею 400 кв. м, – розповів. – Викопали криницю, встановили ємності для води, організували стаціонарний туманний полив. В одній теплиці проводимо живцювання, в другій виставляємо горщики з укоріненими рослинами на дорощування, в третій влаштували виставку-продаж. Асортимент – близько 30-ти видів, тут і листяні, і хвойні екзоти. Першого року після будівництва теплиць реалізували продукції на 30 тис. грн, амбітні плани передбачили на майбутнє. Тішить, що можемо запропонувати широкий вибір саджанців, аби населення озеленювало, прикрашало свої міста та села, вулиці, садиби. Залюбки допомагають нам члени учнівського лісництва, яке діє при місцевій школі.

Вирощування саджанців декоративних порід – улюблена справа Заслуженого лісівника України, майстра лісу Самчиківського лісництва Миколи Бондаря

Микола Степанович – із лісівничого роду. Батько Степан Миколайович 1967 р., коли переїхав із родиною зі Старого Острополя до хутора Чорна й звів на околиці хату, працював лісником. Приймав ще як колгоспний ліс, переводив у державний. На всі роботи брав синів – жолуді збирали, садили, за сіянцями доглядали, сіно заготовляли… Змалечку освоївши лісову азбуку, мужніючи серед розкішної подільської природи, хлопці не замислювались, яку професію обирати – всі троє пішли стопами батька. Спершу Микола, потім Віталій закінчили Березнівський лісовий технікум, туди ж за наукою, але в лісову школу, подався найменший Леонід. Йому й передав у 1997-му відповідальний пост Степан Бондар, котрий рівно 30 років опікувався Чорнівським лісом. Тепер Леонід, як і Микола, обіймають посади майстрів лісу Самчиківського лісництва. А Віталій майже три десятиліття успішно керував Лютарським лісництвом Ізяславського лісгоспу. На сьогодні нема серед нас уже ні його, ні батька (світла пам’ять їм) – благородну справу плекання подільських дібров продовжують брати Микола і Леонід Бондарі.

Лісгосп багатий на лісівничі династії. Впродовж 1983–2001 рр. очолював його Микола Бородій, залишивши після себе вагомий слід. Це й новозбудовані двоповерхове адмінприміщення та дільниці лісокомплексу, житлові будинки та база відпочинку для працівників, капітальна реконструкція гаражів і майстерень… Нині головним лісничим підприємства трудиться син Ігор Бородій – скоро виповниться 20 років, як обіймає посаду. А на посту директора підприємства з 2002 р. стоїть син лісничого Грицівського лісництва Дмитра Грачука Юрій Грачук.

Уміло, мудро керує в цей непростий для галузі час господарством.

– Плекати ліс – основне наше завдання, – наголосив кілька разів Юрій Грачук. – І не просто ліс, а здоровий, високопродуктивний. Тому й стараємося, аби більше було дубових, соснових, модринових насаджень… Аби вони до всього ще й виступали могутніми регуляторами кількості вуглекислого газу, зменшували концентрацію його в атмосфері, запобігали глобальному потеплінню. Дбаємо про підготовку надійної зміни – стараємося в усьому допомагати нашим учнівським лісництвам. Не може не радувати, що своїм девізом і Самчиківське, і Сковородецьке обрали «Стоїмо на сторожі лісу».

Насамкінець – про «самчиківку». Про юних стражів зеленого друга, а також про Самчики з їхнім неповторним автентичним колоритом і розкішним парково-палацовим комплексом, де проводять лісівники та педагоги зі школярами заняття просто неба, ми розкажемо окремо. Обіцяємо море вражень від «самчиківки».

Микола ПУГОВИЦЯ,

Хмельницька область,фото автора,“Лісовий і мисливський журнал”

ДО ЛІСІВНИКІВ ЗА ДЕКОРАТИВНИМ САДИВНИМ МАТЕРІАЛОМ

Головними завданнями лісового господарства є створення, вирощування високопродуктивних, довговічних і біологічно стійких лісових насаджень, а також захист лісу. Серед додаткових напрямків роботи – вирощування та реалізація декоративного садивного матеріалу.
Ізяславські лісівники турбуються про забезпечення населення якісним декоративним посадковим матеріалом, що стане чудовою основою для створення неповторного ландштафного дизайну прибудинкової території, школи, садочку, підприємства, організації чи благоустрою місцевого парку. Весна – сприятлива пора для озеленення.
У ДП «Ізяславський лісгосп» ефективно функціонує розсадник. Тут лісівники дбайливо і результативно вирощують декоративні дерева та кущі.
Найбільшою популярністю в населення користуються, — самшит, туя західна і ялівець звичайний та козацький. Продукція Ізяславських лісівників – це висока якість, гарна приживлюваність та доступна ціна. Також лісівники зможуть надати покупцям професійну консультацію по догляду за рослинами.
Більше дізнатися про продаж та асортимент декоративних рослин можна за телефонами: (03852) – 4-20-49, 0977827787)

Прес-служба ДП “Ізяславського лісгоспу”

72340451_438275480133274_1384012847033352192_n 72848045_438275533466602_4135066711541940224_n DSC_1263-1024x681 DSC_1247-1024x681 DSC_1128