Мельниченко – з династії лісівників

     Мельниченки – то ціла династія лісівників. З гордістю Станіслав розповідає про свого прадіда Наума Петровича, діда Прокопа Петровича, батька Василя Прокоповича, які усе  життя віддали лісу. Працювали лісниками у Вовковинецькому лісництві, жили на кордоні й  він ще маленьким хлопчиком  й не уявляв  життя свого за межами лісу.

   Народився Станіслав у с.Гончарівка Літинського  району Вінницької області. Навчався у середній Багринівській школі. По її закінченні у 1996 році  пішов працювати лісником у місцевий колгоспний ліс. І хоч не мав спеціальної  освіти, досвіду, хлопцеві довіряли, бо знали, що справиться, що дідові й батькові «університети» малий Славко засвоїв на відмінно. Коли колгоспні ліси перейшли до системи агролісу, молодий лісник не втратив посади, залишився працювати.

    Але життя не стоїть на місці. У 2004 році Мельниченко влаштовується на роботу до Жмеринського держлісгоспу і вступає на навчання до Сторожинецького лісового технікуму. Працює лісником вже у Людавському лісництві.

    Добре пам’ятає дату 1вересня 2006 року. Цього дня він перейшов на роботу у ДП «Летичівське лісове господарство» на посаду лісника обходу №1.  Як спеціаліст лісового господарства, Станіслав Васильович вступив до Київського національного університету біоресурсів та природокористування. Успішно закінчив навчання, здобувши освіту магістра лісового господарства.

   З 2010 року Станіслав Мельниченко – старший майстер лісу Козачанського лісництва. Колеги  цінують його за людяність, відкритість у спілкуванні, щирість у стосунках. За принциповість, відповідальність поважає керівництво. Якщо вже доручив директор  справу – знає, два рази повторювати не треба, як і перевіряти  чи зроблене. Як сказали – так і зробив, за цю рису і найбільше цінують лісівника.

   А він у свою чергу цінує колектив і колег, з якими працює, цінує кожен день, проведений у лісі.

  15 травня Станіслава Васильовича Мельниченка вітали з ювілеєм. Голова профкому Л.В.Войтина вручила грамоту від господарства за багаторічну та сумлінну працю, високу професійну майстерність. Бажала добра і благополуччя, активного довголіття

 До вітань Людмили Володимирівни приєднувалися колеги.  Директор підприємства Василь Михайлович  Сивун відзначив ювіляра за сумлінність у роботі, відданість професії,  побажав до наступного ювілею одержати звання «Заслужений лісівник».  А поки  іменинник приймав вітання, телефон не змовкав. І хоч 40-річчя, зазвичай не відзначається, але для Мельниченків – це свято.

    Щасливий той, хто з радістю поспішає на роботу, а ще більше той, хто з радістю спішить додому. Щасливий наш іменинник, бо його поважають на роботі, люблять і чекають вдома. «За що любите?» – запитання адресоване дружині Наталі Іванівні. «За те, що добрий, веселий. За те, що любить нас…».

   Родина Мельниченків з 2006 року проживає в Новій Гуті, на лісовому  кордоні. Мають трійко діток: Валентина, Євгенія та Алінку.  Щасти вам, дорослі й малі Мельниченки!

Прес-служба Летичівського лісгоспу.

 

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>